Автор: eduadm

Наше позашкілля у творчості,  натхненні, заохоченні навчає та формує  екологічно свідому українську юнь. Педагогічна майстерність та відданість своїй справі перетворюють кожен день вихованців у день позитиву та пізнання нового. Саме до нас поспішають діти не тому, що треба, а тому, що цікаво, захоплююче, емоційно та корисно.

Тож, у День позашкілля – щирі вітання всім учасникам освітнього процесу! Нехай життя кожного буде наповнене любов’ю  та повагою один до одного,  підтримкою, теплом рідних і близьких. Невичерпна енергія, оптимізм, вміння реалізовувати задумане допоможуть вирішити найскладніші завдання, а всі  педагогічні ініціативи, плани та завдання неодмінно увінчаються успіхом.

МИ – СТАРТУВАЛИ!

Перші заняття вдало поєднали із Тижнем знайомств. Спілкувались граючись, ділилися враженнями про канікули, знайомилися із закладом, дізнавались щось нове один про одного.

В рамках проведення обласного семінару голів профспілок працівників освіти 19го вересня наші юнати та педагогічні працівники  презентували свій заклад, провівши оглядову, ознайомлюючу екскурсію в навчальних кабінетах, теплиці та по локаціях території станції.

Життя українців назавжди поділилося на до і після 24 лютого 2022 року. На думку психологів, головний стан, із яким маємо боротися зараз, це відчуття безсилля. Перебувати в такому стані шкідливо для психіки і дорослих, і дітей.

Доктор психологічних наук Любов Найдьонова разом із ізраїльськими колегами з освітнього центру МЕТС Mashav обговорювали на онлайн-зустрічі 8 ключів для підтримки психологічного імунітету. Тому вона радить 8 ключів для підтримки психологічного імунітету. А також пропонує педагогам вправу «віртуальні обійми».

1. Бути в дії. Запитуйте себе: кому я можу допомогти зараз? Це допомагає і нам, і дітям. Мати мету і роль дає сенс у складній ситуації. Тож маємо подбати, щоб бути зайнятими. Давайте дітям конкретні завдання: «Порахуй, скільки дітей», «Допоможи мені зробити це і це». Подумайте, що ще може зробити дитина, щоб допомогти собі.

2. Обов’язок. Обов’язок рятує людину. Запитайте себе: за що я відповідаю? Наприклад, за те, щоб заспокоїти та зайняти дітей (навчанням, волонтерством за віком), за зв’язок із колегами, керівником. Дітям також давайте посильні обов’язки − це повертає відчуття контролю. Якщо дитина має місію, буде відчувати себе потрібною, а це дає сили.

3. Рутина. Рутина та звичність − велика сила. Заклад має повернутися до рутини. Важливо знову зробити розклад занять. Навіть зараз, коли все змінилося, для дитини це буде частиною зайнятості, яка збереглася. Це дає наснагу, адже тут дитина знає, що потрібно робити: що буде сьогодні, що буде потім.

4. Організація. Коли світ змінився, потрібно організувати свій день. Навіть найменші побутові справи чи проблеми, які ми вирішуємо, укріплюють нас.

5. Якір. Подумайте: що допомагає мені? Що тримає мене? Сім’я, друзі, робота, мета. Послухайте музику, поговоріть із близькими, знайдіть маленьке задоволення в ситуації. Запитайте дитину: що тобі дає задоволення в цій ситуації?

6. Бути на зв’язку. Створіть коло людей, з якими ви тримаєте зв’язок. Особливу увагу приділіть дітям, які віддаляються, усамітнюються. Ініціюйте з ними зв’язок і тримайте контакт.

7. Встановити різницю між «небезпечно» і «страшно». Небезпека − це коли є конкретна загроза, її можна зменшити дією. Страх − це наше відчуття, а не небезпека, проте тіло поводиться так, наче це небезпека. Поясніть цю різницю дітям і запитайте: зараз вам небезпечно чи просто страшно? Якщо є відчуття страху, можемо пробувати разом повільно дихати, стискати-розслабляти м’язи, відволікати увагу.

8. Розмовляти з дітьми спокійно. Якщо дорослі нервують, то це дуже впливає на дітей. Тому обмежте перегляд новин дітьми. У розмовах з ними передавите інформацію відкрито і спокійно, розповідайте факти, а головне − слухайте, що діти вже знають.

 Вправа «Віртуальні обійми»

Пробуйте «віртуальні обійми». Домовляєтеся, що зараз, по різні боки зв’язку берете в руки подушку, згорнутий плед чи куртку, іграшку, будь-яку м’яку об’ємну річ. Обіймаєте її одночасно, притискаєте, наче ту рідну людину, що на великій відстані від вас. Так ви допомагаєте своїй обіймальній уяві, додаючи тактильних стимулів. Психологи дослідили: для отримання ефекту присутності потрібен тактильний канал та ще один — слуховий чи зоровий. Навіть «віртуальні обійми» долають дистанцію і дарують відчуття єдності і сили.